Їх разом з родиною переселили на схід України ще за радянських часів. Етнічні мешканці Івано-Франківської області не забули своє коріння та продовжили кращі традиції своїх громад. Як у російськомовному регіоні нашим людям вдалося зберегти лемківські та бойківські традиції дізнавався Franyk.city.
Званівка та Верхньокам’янське. Ці два населених пункти на Донеччині належать колись переселеним мешканцям Івано-Франківської та Львівської областям.
Мешканці Прикарпаття потрапили сюди через політичні обставини. Після обміну територіями СРСР з Польщею, наш регіон потрапив до «союзу» і вище керівництво вирішило переселити, начебто небезпечних мешканців у віддалені райони для асиміляції.
Себе вони вже давно не називають переселенцями, але все одно сумують по малій батьківщині. Коли переїздили дуже боялися тутешнього клімату. Старі люди розповідають, що після Карпат, спека у 30 і більше градусів була не те, що не звична, а просто нестерпна.
Про своє коріння місцевим жителям намагалися не розповідати, проте повністю приховати походження не вдавалося. Навіть будинки, що тут зводили мешканці нашого регіону відрізнялися від інших. Лемки та бойки в умовах переселенських злиднів намагалися навіть простими візерунками з кладки каменю передати наші народні мотиви.
Будуть свою громаду наші люди на Донбасі і досі, додержуючись традицій, розмовляючи українською в російськомовному регіоні, та підтримуючи України в умовах війни.
Почали своє діло ще з радянських часів. Одним із елементів, який несли в нове суспільство колишні мешканці Прикарпаття – вертеп. Здавалося, такий простий і звичний елемент різдвяного дійства став справжнім місцем єднання не тільки тодішніх переселенців, а й тих родин, що мали приймати до себе нових осіб.
Цікаво, що костюми з моменту переселення, а це 1951 рік, не мінялися більше 30 років. Вже ближче до розпаду СРСР ініціатори вирішили вдосконалити свій театр.
- 8 переглядів
