Наша країна четвертий рік перебуває у стані війни. Досі історії переселенців нас вражають. В Івано-Франківську їх порівняно небагато, проте життєві істрії дійсно вражають. Franyk.city дізнавався, як живуть ВПЛ зараз і чи не шкодують про переїзд до нашого міста.
Він переїхав з Алчевську разом з родиною. Коли почалася війна, збиратися прийшлося досить швидко збиратися. Якщо зі збором речей питання було вирішено в один момент, то як бути з квартирою? Герой історії дуже боявся, що сепаратисти зможуть зламати замок та зайняти його нерухомість. Тому, щоб вберегти майно, родина створила в квартирі умови не придатні для життя. Зняли навіть ламінат.
Переїхавши до Івано-Франківська, досить швидко перейшли на українську мову. Колишні мешканці Донбасу розповідають, що навіть думають вже переважно українською.
Проте, такий перехід відбувався з роками. На Донбасі родина спілкувалася російською, адже так робили всі, проте згодом, на Франківщині почали наслідувати тутешніх мешканців. Важче з усіх було найменшій дитині. Донька вдома розмовляла російською, а україномовних друзів майже не було. Тому часто проскакував суржик.
На ставлення не нарікають. Кажуть, що були готові до того, що буде специфічне ставлення. Дехто спочатку досить обережно спілкувався з родиною, проте друзів знайшли дуже швидко.
Загалом родина не скаржиться на свій переїзд. Розповідають, що важко було перші місяці, коли прийшлося покинути зону комфорту. Тут в Івано-Франківську, родина знайшла нову роботу і нових друзів. Переселенці розповідають, що тут їм навіть менталітет ближчий. Колишні мешканці Донбасу кажуть: там, у рідному місті у багатьох присутня філософія раба, тобто людина прив’язана до заводу чи певної компанії, а тут - підприємця.
- 6 переглядів
