Війна та армія – не жіноча справа. Тим не менш, наші реалії доводять зовсім інше. Франківчанка Людмила Дем’яник, якій довелося служити в зоні АТО розповідає, навіщо дівчата ідуть в армію та що на них там чекає. Деталі на Franyk.city.
До війни Людмила працювала менеджером. Проте, Революція Гідності все змінила. Жінка не роздумуючи пішла на Майдан, а звідти мобілізувалася в АТО. Єдине, що не давало спокою: як носити чоловічу форму. Справа не в фасоні, а в тому, що екіпіровку шиють на чоловічу фігуру і для жінок такий одяг може буде геть не зручним: пропускати холод або заважати рухам. Перший час приходилося звикати до штанів, які були завеликі та рукавів, які або висіли, або були закороткими.
Тим не менш, з часом жінка освоїлася і зараз навіть з сміхом згадує, що колись носила високі підбори та короткі сукні.
Людмила розповідає, що на війні немає місцю жіночності. Тим не менш, це не означає, що до жінки ніхто не проявляв симпатії. Вона розповідає, що в армії неможна проявляти вульгарність, а якщо хтось і виражає до тебе свою прихильність – краще віджартуватися та не акцентувати на цьому уваги.
Проте, копіювати поведінку чоловіків також не треба. Багато жінок, які опиняються в чоловічому колективі з часом починають поводитися, як представники протилежної статі. Тим не менш, Людмила розповідає, що попри психологічний тиск атмосфери війни та специфічний колектив, вона не дозволяє собі вживати нецензурних слів або бути грубою з оточуючими.
Плакати теж доводилося. Проте, франківчанка каже, що це було не від жалю до себе, а через загибель побратимів.
Людмила каже, що це основні психологічні моменти, які чекають на жінку, що піде служити до лав української армії. Проте, багато що залежить і від характеру.
- 6 переглядів
