З приходом нової пандемії люди часто згадують серйозні захворювання, на які раніше перехворіло людство. І справді, протягом цілої історії, людей супроводжували різні смертельно-небезпечні хвороби. Тепер вони відомі нам, як пандемії. Не дивно, що ці захворювання залишили значний відпечаток у житті багатьох людей. Цікаво, що різного роду епідемії також вплинули на мистецтво і літературу.
Якщо поблукати просторами інтернету, то можна віднайти не один літературний твір або картину, які згадують смертельні хвороби. Можливо, деякі з цих творів ви вивчали у школах чи університетах. Та прийшла пора освіжити у своїй пам’яті спогади про епідемії в літературі та мистецтві. Безперечно, деякі твори чи картини будуть для вас новими. Тому про них розповість franyk.city
Чому так часто згадують чуму?
Здається, пандемію чуми найчастіше згадують у світовій літературі і не тільки. Якщо пригадати історію, то людство стикнулося щонайменше із трьома пандеміями чуми. Це захворювання забрало дуже багато людських життів. Декому вдалося вилікуватися і пережити пандемію. Серед цих людей є і письменники, які пізніше описали побутове життя людей під час епідемії. З усього можна зрозуміти, що чума залишила великий слід не тільки в історії, але й у побуті. Але з чого усе починалося?
Популярне вбрання на карнавалі
Відомо, що у чотирнадцятому столітті на території Італії вперше з’явилися чумні лікарі. З їхньої назви стає зрозуміло, що лікарі спеціалізуються на лікуванні чуми. Можливо, їм не вдалось вилікувати багатьох людей, але сам образ чумного лікаря на довго залишився у венеціанських масках. Крім того, персонажа у такій масці можна побачити у італійській комедії дель арте (імпровізована вистава). Там разом із Арлекіно та з Коломбіною виступає персонаж у відомій дзьобоподібній масці. Та для чого була призначена ця маска?
Вважалося, що ця маска нібито відлякувала чуму. Але такий вид маски мав важливіше значення. В «ніс» дзьобоподібної захисної маски ставили різноманітні лікарські трави, які мали захищати лікаря від чумного запаху та зараження. Якщо знову говорити про комедію дель арте, то там лікарем був не медик, а доктор юридичних наук. Та незважаючи на спеціальність, маска цього доктора все одно була дзьобоподібною.
Епідемія чуми посилила у європейському мистецтві такі теми: смерть, жорстокість, страждання, і божевілля. Так наприклад, у період найпопулярнішої пандемії за назвою «чорна смерть» з’явилися нові сюжети («Танець смерті», «Тріумф смерті»), які з часом стали окремим жанром.
Про що писав Данієль Дефо
Один із відомих творів, які описують епідемію чуми, належить Данієлю Дефо. Відомий англійський письменник стикнувся з чумою, коли ще був маленьким хлопчиком. В Англії той період називають «Великою чумою». Тоді бубонна чума прийшла в країну у 1665-му році. Епідемія тривала тільки один рік. Але за цей період вимерло близько 20 відсотків Лондонського населення.
Данієль Дефо написав книгу за назвою «Щоденник чумного року». Можна сказати, що письменник описав звіт про те, як люди навчились виживати в період «Великої чуми». Данієль Дефо доклав чимало зусиль для того, щоб якомога реалістичніше описати умови за часів епідемії. Це можна побачити з того, як конкретно він описав вулиці, будинки і навіть оточення, яке на той час було у людей. В книзі також поміщенні статистичні дані, важливі повідомлення та анекдоти.
Дехто вважає, що ця книга була написана на основі щоденників, які вів дядько Данієля Дефо, Генрі Фо. Можливо, так воно й було. Варто взяти до уваги той факт, що перша книга «Щоденники чумного року» вийшла під ініціалами Г.Ф.
Італійський письменник про чуму
Варто згадати ще одного італійського письменника, який писав про події за часів чумної епідемії. Адже не тільки Джованні Боккаччо у своєму «Декамероні» згадує про чумний період, який охопив Італію. Про це також пише Алессандро Мандзоні – італійський письменник епохи романтизму. Його твір «Заручені» став першим історичним романом в Італії. Ця робота письменника вважається одним із найбільш читабельних творів у дев’ятнадцятому столітті. Та й тепер у шкільній програмі італійців діти вивчають цей витвір італійської прози. Про що розповідає роман «Заручені»?
У центрі подій історія двох закоханих, які скоро мають одружитися. Але один чоловік стає на заваді їхнім планам. Далі події розгортаються навколо різноманітних пригод, які довелось пережити юнаку та дівчині, щоб в кінці знову бути разом. Але якщо говорити про епідемію у цьому творі, то Алессандро Мандзоні описує чуму та те, як ця хвороба поширювалася містами Італії. Щоправда, хвороба не спіткала головних героїв.
Багатозначне слово
Слово «чума» настільки ввійшло в деякі мови, що його почали використовувати не тільки як назву страшної епідемії. В українській та російській мовах це слово почали вживати у побуті і воно отримало різноманітне значення. Наприклад, в нашій мові від давна існують такі прислів’я: тікати, як від чуми; чума б його забрала; як чуми боятися. Значення цих прислів’їв очевидні. А в російській мові є такі слова, як «чуметь» (дуріти, марити) та «чумить» (обдурити, залишити без пам’яті).
Крім того, широкого значення слово «чума» набуло також в літературі. Прикладом цього є однойменний роман Альберта Камю. Слово «чума» у його творі має велике символічне значення. Таким чином, письменник, пишучи про епідемію, показує усе зло, яке відбувалось на протязі двадцятого століття. Мова йде про війну, нацизм, фанатизм та моральні «хвороби» людства.
Згадки про холеру на полотні
Хоча вчені налічують аж сім пандемій холери, про цю смертельну хворобу не часто згадують у літературі чи мистецтві, порівняно із чумою. Проте, у мову слово «холера» увійшло. Слово «холера», як і «чума» має в більшості випадків лайливе значення.
Все ж, на полотно холера таки зуміла потрапити (ну хоча б під назвою). Російський художник Павло Андрійович Федотов намалював картину за назвою «Всьому холера винна». На картині зображено сімейний трактир і гостей. Та посередині, на підлозі лежить непритомний гість з розпростертими руками. З першого погляду вигляд непритомного чоловіка навіює страх: його колір обличчя свідчить про ознаку страшної недуги. Можливо, художник передав у цій картині свої власні спостереження за холерою, якої на той час так сильно боялися люди. Картину можна назвати саркастичною і водночас серйозною. Усе через віршик, який художник помістив на зворотній стороні полотна.
Насправді, витвори літератури та мистецтва містять багато згадок про пандемії, які сколихнули людство. Можливо, ці роботи хочуть навчити людей чогось важливого, а інші - просто відволікти.
- 428 переглядів
